Молодіжна субкультура

Заборонити чи очолити ?

Синдром дефіциту уваги та гіперактивності - розповсюджена проблема нашого часу

Останнім часом у дітей широко розповсюджений синдром дефіциту уваги та гіперактивності (СДУГ), причому у хлопчиків у 9 разів частіше, ніж у дівчаток.

Відзначають три основних блоки прояву СДУГ:

- гіперактивність;

- порушення уваги;

- імпульсивність.

Гіперактивність проявляється як надлишкова рухова активність; занепокоєння; метушливість; численні рухи, яких дитина часто не помічає; балакучість; нетривалий сон.

Порушення уваги можуть проявлятися в труднощах її утримання, у зниженні вибірковості й вираженому відволіканні з частими переключаннями з одного заняття на інше.

Імпульсивність виражається в тому, що часто дитина спочатку діє і тільки потім – думає, перебиває інших, може без дозволу підвестися та вийти із класу.

Гіперактивність дитини є лише зовнішнім проявом порушень її нейропсихологічного розвитку й може виникнути через не сформованість або дифіцитарність мозкових структур. Насамперед, виникнення СДУГ пов’язане з недостатньою зрілістю лобових відділів кори головного мозку, особливо лівої півкулі.

Симптоми СДУГ:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, дитина «корчиться», «звивається».
2. Невміння спокійно сидіти на місці, коли це потрібно.
3. З легкістю відволікається, перемикаючись на сторонні стимули.
4. Нетерпіння, невміння чекати своєї черги під час ігор або в інших ситуаціях у колективі.
5. Невміння зосередитися: на запитання часто відповідає не замислюючись, не вислухавши до кінця.
6. Труднощі (не пов’язані з негативною поведінкою або нестачею розуміння) під час виконання запропонованих завдань.
7. Ледь-ледь зберігає увагу під час виконання завдань або ігор.
8. Часті переходи від однієї незавершеної дії до іншої.
9. Невміння грати тихо, спокійно.
10. Балакучість.
11. Заважає іншим, чіпляється до оточуючих.
12. Часто складається враження, що дитина не слухає звернені до неї слова.
13. Дитина часто губить речі, необхідні в школі та вдома (іграшки, олівці, книги).
14. Здатність робити небезпечні дії, не замислюючись про наслідки. При цьому дитина не шукає пригод або гострих відчуттів.

Наявність у дитини, принаймні, восьми з названих чотирнадцяти симптомів, які постійно спостерігаються протягом, як мінімум, останніх шести місяців, є підставою для діагностування СДУГ.

Практичні рекомендації батькам гіперактивної дитини

У домашній програмі корекції дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності повинен переважати поведінковий аспект, тобто слід дотримуватись таких умов:

1. Зміна поведінки дорослого і його ставлення до дитини:

- виявляйте твердість і послідовність до дитини;

- пам’ятайте: надмірні балакучість, рухливість, недисциплінованість – не є навмисними;

- Контролюйте поведінку дитини, не нав’язуючи їй жорстких правил;

- Не вказуйте дитині категорично, уникайте слів «ні» і «не можна»;

- будуйте взаємини з дитиною на взаєморозумінні й довірі;

- повторюйте свої прохання тими самими словами багато разів;

- не наполягайте на тому, щоб дитина обов’язково вибачилась за вчинок;

- вислухайте те, що хоче сказати дитина.

2. Зміна психологічного мікроклімату в родині:

- приділяйте дитині достатньо уваги;

- проводьте дозвілля всією родиною;

- не сваріться у присутності дитини.

3. Організація режиму дня та місця для занять:

- установіть твердий розпорядок дня для дитини та всіх членів родини;

- знижуйте вплив відволікаючих факторів під час виконання дитиною завдання;

- зменште тривалість занять дитини на комп’ютері й перегляду телевізійних передач;

- уникайте по можливості значних скупчень людей;

- пам’ятайте: перевтома сприяє зниженню самоконтролю та зростанню гіперактивності;

4. Спеціальна поведінкова програма:

- забудьте про фізичне покарання;

- частіше хваліть дитину; гіперактивні діти не сприймають догани й покарання, однак чутливі до заохочень;

- не дозволяйте відкладати виконання завдання на інший час;

- не давайте дитині доручень, що не відповідають рівню її розвитку, віку та здібностям;

- допомагайте дитині розпочати виконання завдання, тому що це найважчий етап;

- не давайте одночасно кілька вказівок. Завдання не повинне мати складну конструкцію або складатися з декількох ланок;

Під час корекції поведінки дитини значну роль відіграє методика «позитивної моделі», яка полягає в постійному заохоченні бажаної поведінки й ігноруванні небажаної. Необхідною умовою успіху є розуміння проблем своєї дитини батьками.

Пам’ятайте: СДУГ – це патологія, яка вимагає своєчасної діагностики й комплексної корекції (психологічної, медичної, педагогічної).

Професійне самовизначення дитини

Кажуть, що вибір професії – це друге народження людини. Від того, наскільки вірно Ваша дитина обере свій життєвий шлях, залежить, яке місце в суспільстві вона буде займати.

Вибір професії – важлива та відповідальна справа. Допомагаючи дитині у виборі майбутньої професії, в першу чергу потрібно враховувати інтереси дитини, його здібності, схильності, бажання, а вже потім сімейні традиції та ваші особисті інтереси.

Шановні батьки:

1. Дайте своїй дитині право вибору майбутньої професії.
2. Обговорюйте з дитиною можливі «за» та «проти» обраної їм професії.
3. Розглядайте вибір майбутньої професії не тільки з боку матеріальної вигоди, але й з позиції морального задоволення.
4. При виборі професії враховуйте особистісні якості своєї дитини, які необхідні їй в даній спеціальності.
5. Якщо виникають розбіжності у виборі професії використовуйте можливість порадитися зі спеціалістами.
6. Не тисніть на дитину у виборі професії, інакше це може обернутися стійкими конфліктами.
7. Якщо ваша дитина помилилася у виборі – не коріть її за це. Помилку можна виправити.
8. Якщо ваша дитина рано захопилася якоюсь професією, дайте їй можливість підтримати цей інтерес за допомогою літератури, заняттях в кружках, секціях.

Типові помилки підлітків під час вибору професії:

1. Відсутність самостійності у виборі професії та ухвалення рішення на вимогу батьків або за рекомендацією оточуючих.
2. Вибір професії зумовлений вибором цієї професії друзями.
3. Зневага до професій, які хоча й не престижні, але значущі в суспільстві.
4. Відсутність умінь з’ясувати, усвідомити, оцінити свої здібності та можливості в обраній професії.
5. Вибір професії зумовлений тільки матеріальним міркуваннями.
6. Захоплення тільки зовнішньою або якоюсь однією стороною професії.
7. Перенесення ставлення до навчального предмета на професію, пов’язану із цим навчальним предметом.
8. Перенесення ставлення до конкретної людини, що є представником цієї професії, на саму професію.

Рекомендації для батьків, щодо адаптації дітей до школи

Приходячи до школи, потрапляючи в нову для себе ситуацію, практично всі діти переживають і хвилюються. І вчитель і батьки зацікавлені в тому, щоб першокласники якомога швидше і успішніше увійшли в шкільне життя.

Дуже складним для першокласників є період адаптації до школи, він триває від 2-3 тижнів до півроку. Це залежить від багатьох факторів: індивідуальних особливостей дитини, типу навчального закладу, рівня складності освітніх програм, ступеня підготовленості дитини до школи.

Як проходить процес адаптації вашої дитини можна визначити за певними ознаками:

Ознаки успішної адаптації до школи:

Дитина весела, спокійна, швидко знаходить друзів серед однокласників, добре відгукується про вчителів і ровесників, без напруги виконує домашні завдання, легко приймає правила шкільного життя, новий режим дня для нього комфортний (не плаче вранці, нормально засинає ввечері і т.д. ). У дитини немає страхів з приводу однолітків і вчителів, він адекватно реагує на зауваження вчителя.

Ознаки дезадаптації:

Ви часто бачите дитини втомленою, вона не може заснути ввечері і насилу прокидається вранці. Дитина скаржиться на однокласників, на вимоги вчителя. Їй складно відповідати шкільним вимогам, вона внутрішньо чинить опір, вередує, ображається. Зазвичай такі діти відчувають труднощі в навчальній діяльності.

Пам’ятайте:

1. Підтримуйте в дитині прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового положення і діяльності. Розповідайте дитині про свої шкільні роки, це підвищить його інтерес до школи.

2. Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими він зустрівся в школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

3. Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у нього може щось не відразу виходити, це природно, дитина має право на помилку.

4. Складіть разом з першокласником розпорядок дня, стежте за його дотриманням.

5. Не пропускайте труднощі, які виникають у дитини на початковому етапі оволодіння навчальними навичками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

6. Підтримуйте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній роботі знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала і емоційна підтримка ( «Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення людини.

7. Не критикуйте свого малюка, навіть якщо він погано пише, повільно рахує, неохайний. Критика, особливо при сторонніх людях, тільки посилить його проблеми.

8. Ніколи не сваріть дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити. Намагайтеся тільки позитивно оцінювати навчання вашого малюка, навіть якщо вам здається, що його успіхи явно недостатні.

І пам'ятайте, що дитячі проблеми не простіше дорослих. Конфлікт з учителем або однолітком по рівню емоційної напруги і наслідкам може виявитися важчим, ніж конфлікт дорослого члена сім'ї з начальством на роботі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ з подолання тривожності у дітей та підлітків.

Тривожність - це властивість людини приходити в стан підвищеної турботи, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях. Тривожна людина відрізняється тим, що у неї занадто часто виникають пов'язані із занепокоєнням емоційні переживання: боязнь, побоювання, страхи. Йому здається, що багато чого з того, що його оточує, несе в собі загрозу для власного "я".

Рекомендації батькам:

1. Налагодьте взаємовідносини зі своєю дитиною, щоб вона відчувала себе з вами спокійно і впевнено:

- Слухайте свою дитину, проводьте разом з нею якомога більше часу.

- Діліться з дитиною своїм досвідом: розповідайте їй про своє дитинство, про труднощі, радощі, помилки і переживання;

- Якщо в сім'ї кілька дітей, намагайтеся звертати «безроздільну» увагу кожному з них окремо, а не тільки всім разом одночасно.

2. Кожен день говоріть Вашій дитині ласкаві слова.

3. Заохочуйте і підтримуйте сина або дочку, коли вони вчаться робити щось складне для них.

4. Дорослий не повинен бути суперечливим у своїх вчинках і діях. Якщо сьогоднішніми рішеннями ми перекреслюємо те, що проголосили вчора, це потрібно чесно пояснити дитині.

5. Довіряйте своїй дитині. Людина, що живе серед тих, хто йому довіряє - спокійна, впевнена, вміє оцінити себе по гідності. Недовіра породжує невпевненість, внутрішню боротьбу та тривогу.

6. Приймайте дитину такою, якою вона є . Ні оцінки, ні досягнення дітей не повинні розглядатися як основна цінність. Дитина повинна знати: вона хороша, кохана і буде такою завжди.

7. Довіряйте вибору дітей. З ким вони дружать, куди ходять - це їх особиста справа. Дуже важливо, щоб підліток зберіг щирі і глибокі контакти з кимось з дорослих, але не для контролю, а для своєчасної допомоги, не для втручання в справи дитини, а для емоційної підтримки.

8. Не вимагайте від дитини те, що вона не в змозі виконати.

9. Підвищуйте самооцінку дитини. Допомагайте їй знаходити ситуації, в яких вона одна з кращих, хваліть її якомога частіше, не скупіться на прояви любові та ніжності.

10. Найнеприємнішими проявами тривожності є агресивність і апатія. Ні в якому разі не можна відповідати на агресію агресією. Апатія і байдужість - найчастіше наслідок завищених або непослідовних вимог. Ні в якому разі не намагайтеся розворушити дитини глузуванням або стусанами, докорами і фальшивими обіцянками.

Агресивна поведінка у дітей

Агресивна дитина, як і будь-яка інша, потребує ласки і допомоги дорослих, тому що його агресія - це, перш за все, відображення внутрішнього дискомфорту, невміння адекватно реагувати на події, що відбуваються навколо неї. Така дитина часто відчуває себе знедоленою, нікому не потрібною. Ось вона і шукає способи звернення уваги дорослих і однолітків. На жаль, ці пошуки не завжди закінчуються так, як хотілося б нам і дитині, але як зробити краще - він не знає.

Рекомендації батькам щодо усунення та профілактики агресивної поведінки у дітей:

· Перш за все, проаналізуйте власну поведінку і стиль відносин між членами сім'ї. Діти копіюють поведінку своїх батьків.

· Виключіть перегляд агресивних імпортних мультфільмів, і тим більше дорослих фільмів жахів або трилерів, за винятком дитячих мультфільмів з «доброякісною» агресією, в яких вчать, як постояти за себе.

· Приділяйте час і увагу своїй дитині! Це дозволяє відчути дитині, що для вас вона найважливіша і улюблена людинка у світі. Відчуття власної значущості і цінності для батьків формує у дитини здорову нервову систему, самооцінку і доброзичливий настрій. Хоча б 15-20 хвилин в день батьки повинні присвячувати своїй дитині і тільки їй, забувши про свої "дорослі" справи. Це може бути і гра, і бесіда, і читання книги, будь-яке сумісне заняття.

· Не зловживайте зауваженнями. Замість того, щоб говорити як не треба робити, говоріть, як треба робити.

· Не слід вести розмови про агресивність дитини при сторонніх людях і, тим паче, - при однолітках. Це тільки підвищить зосередженість дитини на даній особливості свого характеру, і додасть відчуття невпевненості та неприйняття себе значущими близькими. Нехай ця його якість стане вашою спільною роботою. Це додасть дитині відчуття впевненості, захищеності, емоційної близькості і довіри до вас.

· Присікайте агресію, як з боку своєї дитини, так і з боку інших дітей, спрямовану на вашу дитину.

· Не застосовуйте силу. Застосовуючи по відношенню до дитини тілесні покарання, ви тим самим дозволяєте йому бити інших.

· Не втрачайте самоконтролю. Якщо кожен раз, коли дитина поинає битися, ви виходите з рівноваги, незабаром він зрозуміє, що вашу увагу можна привернути за допомогою агресивної поведінки.

І пам’ятайте! Ви головний приклад для дитини! Поводьте себе так, як ви хочете, щоб дитина поводила себе з вами та іншими.